Русский     Українська     English

Объединённая левая оппозиция

Комсомол Украины

Товарищ, сбросим Киевскую хунту вместе!

Бой за Украину лишь начинается

         

9 лютого 1943 року – початок “Волинської різанини”, вчиненої бандерівцями

Передісторія трагедії

Загальновідомо, що ще в 1929 році Євген Коновалець за підтримки військової розвідки Німеччини створює Організацію українських націоналістів, яка під виглядом боротьби за незалежну Україну повинна була займатися розвідувальної і терористичною діяльністю на території Польщі.

Те, яку Україну хотіли побудувати ОУНівці, видно з  матеріалів  першого Конгресу українських націоналістів: «Тільки повне усунення всіх окупантів з українських земель відкриє можливості для розвитку Української Нації в межах власної держави». Тобто мова йшла про знищення людей неукраїнської національності, докладні роз'яснення, хто такі окупанти і як з ними треба поступати, даються в інструкціях. Одна з таких інструкцій - «Боротьба і діяльність ОУН під час війни» - була прийнята керівництвом ОУН (Степана Бандери) перед нападом Німеччини на Радянський Союз і видана в травні 1941 року.

З пункту 16 розділу «Україна в перші дні організації державного життя» видно, що окупантами є: москалі (росіяни), поляки і жиди (євреї).

У тому ж розділі в пункті 17 пояснюється: «Наша влада повинна бути страшною для її противників. Терор для чужинців-ворогів і своїх зрадників».

У військовому розділі є спеціальний параграф про «очищення території від ворожих елементів», в якому йдеться про ліквідацію небажаних польських, москальських і жидівських активістів, особливо прихильників більшовицько-московського імперіалізму. Наступним йде пункт про «очищення території від ворожих елементів». Ці інструкції можна продовжити розглядати далі, але вже зі сказаного видно, що бандерівці повинні зробіти  з неукраїнцями.

В основному, до лютого 1943 року зачистками російського, польського та єврейського населення займалася поліція (schutzmannschaft), сформована в основному з українських націоналістів. Після того як нацисти були розбиті під Сталінградом 2 лютого 1943 року й став очевидний перелом у Великій Вітчизняній війні, добре озброєні і підготовлені шуцмани починають цілими групами йти від німців і вливатися до лав УПА. При цьому, йдучи, українська поліція безперешкодно забирала з собою не тільки особисту зброю, але і вивозила цілі складські арсенали боєприпасів.

Тісна робота Степана Бандери і Романа Шухевича з Абвер II  дозволила не тільки безперешкодно перейти українській поліції в ряди УПА, а й отримати від гітлерівців понад 700 мінометів, близько 10 тисяч станкових і ручних кулеметів, 100 тисяч ручних гранат, 30 тисяч мін і снарядів, понад 12 мільйонів патронів. Крім зброї, в розпорядження головного штабу УПА було надано 300 польових радіостанцій, близько 100 портативних друкарень та іншого спорядження. І це тільки за офіційними даними.

Більше того, в кінці 1942 року нацисти вивели з Білорусії 201-й поліцейський батальйон і розформували його. Даний батальйон курирувався Абвер II, під командуванням Євгена Побігущого і заступника Романа Шухевича він займався антипартизанською боротьбою на території Білорусії. В результаті розформування батальйону частина офіцерів і солдатів з Євгеном Побігущим вливаються в створювану нацистами дивізію СС «Галичина», а частина під керівництвом Романа Шухевича йде в ліс до УПА.

Отже, на початку 1943 року УПА сформувалася як добре структуроване збройне формування, здатне протистояти німцям.

Але чому УПА не вступала в бойові дії з німцями і навіщо гітлерівці поставляли їй зброю, боєприпаси, продовольство і т.д.?

Виявляється, 5 вересня 1942 року вийшов наказ Сталіна № 00189 «Про завдання партизанського руху», згідно з яким навесні 1943 року на територію західної України повинні були проникнути загони радянських партизанів чисельністю не менше 3000 кожен, яким ставилося бойове завдання мобілізувати місцеве населення на боротьбу з німцями і паралізувати транспортні мережі фашистів.

Увійшовши навесні 1943 року на територію Західної України, радянські партизани зіткнулися з великою проблемою, яка раніше була недооцінена при розробці операції. В цей час на західноукраїнських землях орудували банди ОУН-УПА.

Початок «Волинської різанини»

9 лютого 1943 року загін українських націоналістів під командуванням Петра Нетовіча під виглядом радянських партизанів увійшов в польське село Паросля поблизу Володимирця Рівненської області. Селяни, які раніше надавали партизанам допомогу, радо зустріли гостей.

Після рясного застілля лжепартизани почали гвалтувати дівчат. Перед вбивством їм обрізали груди, носи і вуха...

Потім настала черга чоловіків - їм відрізали статеві органи, добивали ударами сокир. Двом підліткам, братам Горшкевічам, які намагалися покликати на допомогу справжніх партизан, розрізали животи, відрубали ноги і руки, рясно засипали рани сіллю, залишивши напівживих вмирати в поле.

Всього в цьому селі було по-звірячому закатовано 173 людини, в тому числі 43 дитини.

Коли справжні партизани повернулися в село, серед убитих вони знайшли і однорічну дитину. "Борці за свободу України" прикололи його багнетом до дощок столу, засунувши в рот недоїдений огірок…

Те, що творили бандерівці під час «Волинської різанини», настільки жахливо і огидно, що важко зрозуміти - як взагалі представники роду людського могли до такого додуматися і вчиняти.

*****

Про  звірячі злодіяння «бандерівських різунів»  щодо польського населення, та і не тільки щодо них, є багато об’єктивних історичних досліджень, архівних документів та протокольних свідчень самих злочинців. Ось деякі  з них.

З протоколу допиту заступника командира куреня УПА «Крука» Льва Яскевича, 28 вересня 1949 року: «... Пригадую, що тільки в селі Забара Шумського району нами було знищено 10 або 15 сімейств польського населення. Скільки родин було знищено в інших селах, я не пам'ятаю. Можна сказати і так, що населення, яке не встигло повністю виїхати з села, воно було повністю винищено, при винищуванні населення не зверталося уваги ні на дітей, ні на старих, знищували всіх до єдиного - від малого до великого ... ». ДА СБУ. Ф. 13. Д. 1020. Л. 214-220.

 Фото 1 - Катажіновка, Луцьке воєводство.

7/8 травня 1943 року. Брати Гвяздовські – Янек (3 роки) з поламаними кінцівками і Марек (2 роки), заколоті багнетами.

Посередині лежить Стася Стефаняк (5 років) з розпореним животиком і нутрощами назовні,  а також поламаними кінцівками.

Фото 2 - Подярков, повіт Бібрка,

Львівське воєводство. 16 серпня 1943 року.

Сім'я Клещінських - подружжя і двоє дітей. Жертвам повиколупували очі, били по голові, припікали долоні, пробували відрубувати верхні і нижні кінцівки,  а також кисті, завдали колоті рани на всьому тілі і т.д.

З протоколу допиту члена ОУН Володимира Горбатюка, 6 січня 1945 року: «... Коли ми приїхали, то там вже було близько 100 чоловік з різних українських сіл ... Частина була озброєна справжніми гвинтівками, а решта хто чим, хто лопатами, хто вилами ... Беззахисні поляки не могли чинити опору, їх били чим попало на вулиці, в квартирі, в сараї і т. д. Особисто я вбив двох поляків - чоловіків у віці від 25 до 30 років ». ДА СБУ. Ф. 13. Д. 985. Л. 130-133.

З протоколу допиту селянина Юхима Орлюка, 26 липня 1944 року: «... Після цього, приблизно через півтори-два тижні, Луцюк, Недбайло, Фіщук та інші зібрали всіх чоловіків-українців в Овадненскій ліс, потім ввечері привели всіх у село Могильне, збудували всіх , і Луцюк сказав: «... Зараз ми підемо вбивати всіх поляків (які проживають в с. Могильне), т. к. від уряду УПА прийшов наказ знищити всіх поляків ...». ... Сім'я Тачинський складалася з 4 чоловік, а було вбито з сім'ї 3 особи; сім'я Щуровський зі скількох осіб складалася - я не знаю, але приблизно 7 або 8 осіб, вбито з їх сім'ї було 4 людини. Поляки ніякого опору не чинили ... ... В цю ніч було винищено 11 польських сімей, але окремим особам з цих сімей вдалося врятуватися втечею. Скільки всього людей було винищено, мені не відомо. ... У цю ніч вбивалися поголовно всі поляки, які перебували в селі, тобто дорослі, люди похилого віку, діти і навіть немовлята.

Питання: Хто персонально був убитий вашою групою?

Відповідь: З родини Тачинських, вбита дружина Тачинського Йосипа, син 8-10 років і немовля. З родини Щуровських, був убитий Щуровський Антоній, дві дорослих доньки 18-20 років, імен не знаю, і дружина Щуровского Антонія, років приблизно 50. ... Мені відомо, що майно і худобу поляків частково розбиралися населенням, а найкраща частина - коні, штук 10 корів, близько 10 свиней і краще майно відразу ж забиралися бандерівцями». ДА СБУ. Ф. 13. Д. 1020. Л. 136-143. Оригінал, рукопис.

Тернопільське воєводство, 1943 рік.

Так званий "вінок" з польських дітей. Кати прикріплювали такі «вінки» на кожному дереві путівця,  над якими вивішували  транспарант з написом польською мовою:  «Дорога до незалежної України»

З протоколу допиту командира чоти УПА Степана Редеші, 21 серпня 1944 року: «... Ми оточили 5 польських сіл і протягом ночі і наступного дня спалили ці села і все населення від малого до великого вирізали - в цілому більше двох тисяч чоловік. Мій взвод брав участь у спаленні одного великого села і прилеглого до цього села хутора. Ми вирізали близько 1000 поляків. ... Багатьох поляків - чоловіків, жінок, старих і дітей - ми кидали живими в колодязі, потім добивали їх пострілами з вогнепальної зброї. Решту кололи багнетами, вбивали сокирами і розстрілювали ... Польські селища спалювали з таким розрахунком, щоб не залишалося слідів їхнього існування і щоб поляки ніколи не претендували на українські землі ... ». ДА СБУ. Ф. 13. Д. 1020. Л. 164-176

Сьогодні нащадки «різунів» прагнуть видати їх, та уже і свої звірячі злодіяння за боротьбу за незалежну Україну. Не пніться, панове, нічого з цього не вийде. Кожному катюзі буде по заслузі!  

 

Автор : btamedia

Комсомол Украины (ЛКСМУ)
Разработчик: ЗАО «Ронинград»
Все права защищены © 1919-2017



Яндекс.Метрика